У драмі людській небагато дій:
дитинство, юність, молодість і старість.
Роби що хоч, ридай або радій.
Неси свій хрест. Все інше - позосталість.

                                                                    Ліна Костенко.

 Згідно з планом роботи школи учні 9- Б класу  Мостиської ЗОШ №2 І-ІІІ ст. разом із вчителем основ християнської етики Хробак О.І. провели акцію «Турбота» з метою допомогти учням зрозуміти цінність старості, зрілості та досвіду, усвідомити потребу поваги до старших членів родини, опіки над ними та відповідальності за них. В рамках відзначення заходів до Міжнародного дня людей похилого віку та Дня ветерана вони завітали в гості до 91- річної мешканки с. Годині  Хитра Параскевії Михайлівни.

    Старість – це привілей небагатьох… Діти, зручно вмостившись на канапі, перенеслись у події минулого. А  баба Параска все розказувала…

  Згадала все: нелегке дитинство, школу, яку не закінчила через початок війни, сестру, яку вивезли у Німеччину на роботу, заможну тітку, яка забрала її до себе, щоб та допомагала . А як  старенька хотіла вчитися. Правда, після війни, її прийняли у Мостиську середню школу, але знову ж таки робота у тітки… Незабаром її через великі «достатки» вивезли в Сибір. Хвала Богу, сусідський парубок помагав. Так і побрались.

   Кажуть, старість – це не захід життя, а розквіт мудрості. Бабуся давала поради, жартувала, заохочувала добре вчитися, щоб здобути омріяну професію. Сама свою трудову діяльність починала з колгоспниці. За сумлінну працю стала ланковою. З 1970 р. по 1982 р.  була бригадиром колгоспу, «засєдатєльом» в суді та депутатом сільської ради. Пережила все – « совєтів» і поляків, занепад моральних цінностей та розбудову українських церков.

  Спогади Параскевії Михайлівни нагадали учням про  обов'язок бути турботливими й милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це також привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв'язку поколінь.

  «Люди похилого віку допомагають нам дивитися на діяння людей з більшою мудрістю, тому що життєвий досвід приніс їм знання та зрілість»,- поділилася з учнями своїми думками Олена Іванівна.

  «Говорячи про людей похилого віку, я хотів би також звернутися зі словом до молоді, щоб попросити їх залишатися ближче до літніх людей. … Я закликаю вас робити це з великою любов'ю і великодушністю. Люди похилого віку можуть дати вам набагато більше, ніж ви можете собі уявити», – сказав Іван Павло ІІ у своєму листі до людей похилого  віку 1 жовтня 1999 року.

  Спогади та  щира усмішка бабусі зігріла душу і серце школярів у прохолодну погоду.